Історія
Що таке в’єтнамський ляльковий театр на воді? Історія
Mua roi nuoc сягає корінням у села дельти Червоної річки XI століття — як ляльки, здається, ковзають по воді, і де насправді зародилася ця традиція.
Перегляньте дати вистав водяних ляльок на GetYourGuide ↗Ляльковий театр на воді: коротко
| Аспект | Деталі |
|---|---|
| Походження | Села дельти Червоної річки, XI століття (династія Лі) |
| Оригінальне місце | Затоплені рисові поля та сільські ставки |
| Сучасний заклад | Криті театри зі сценою-басейном (середина/кінець XX століття) |
| Ляльковий матеріал | Різьблене дерево, лаковане покриття |
| Контроль | Занурені бамбукові стрижні та струни, якими керують з-за ширми |
| Лялькарі | Стійте по пояс у воді за бамбуковою ширмою |
Там, де зародилася традиція
Водяні ляльки — mua roi nuoc в’єтнамською — сягають корінням сіл у дельті Червоної річки, низинному землеробському регіоні навколо сучасного Ханоя. Найраніші свідчення цього мистецтва датуються XI століттям, за часів династії Лі, хоча жоден конкретний винахідник чи село-засновник не приписують собі його створення. Воно розвивалося як розосереджена сільська традиція: різні громади впродовж поколінь формували власні лялькові трупи та репертуари, а не поширювалося з єдиного першоджерела. Саме таке децентралізоване походження пояснює, чому сьогодні у В’єтнамі цей промисел має стільки регіональних варіацій — не існує єдиної «правильної» версії, лише спільна техніка, відшліфована в дельті протягом майже тисячі років.
Як ляльки, здається, рухаються самі по собі
Секрет — у самій воді. Лялькарі стоять по пояс у басейні, приховані від глядачів за бамбуковою ширмою в глибині сцени. Звідти вони керують дерев’яними ляльками за допомогою занурених у воду бамбукових стрижнів і ниток, що тягнуться під водою до рук виконавців. Оскільки вода непрозора, стрижні залишаються невидимими для публіки, тож ляльки ковзають, кружляють і пірнають по поверхні, і жоден механізм не видає їхнього руху. Це справді дотепна сценічна знахідка — проста за задумом, але потребує справжньої майстерності, щоб рухи ляльки здавалися природними, а не різкими чи механічними.
Від затоплених рисових полів до критих сцен
Спочатку мистецтво ляльок на воді не було театром у сучасному розумінні — вистави відбувалися просто в затоплених рисових полях і сільських ставках під час свят, поєднуючи розвагу з обрядами врожаю, пов'язаними із землеробським календарем. Ця традиція значно занепала в період французької колонізації та під час воєн XX століття, коли сільське життя і святковий календар були серйозно порушені. Відродження та професіоналізація відбулися пізніше, у XX столітті, коли трупи перенесли вистави в приміщення зі спеціально обладнаними сценами-басейнами — саме такий формат ви бачите сьогодні в таких місцях, як Thang Long, що вже дуже далеко від просто неба над рисовими полями, як це було століття тому.
Самі ляльки
Традиційні водяні ляльки вирізьблюють із дерева та покривають лаком, що забезпечує їм міцність для багаторазових занурень і глянсовий вигляд, який чудово читається під сценічним світлом. Кожна фігурка створена, щоб втілювати персонажа чи істоту з сільського життя або фольклору — селян, тварин, міфічних звірів — і розфарбована в яскраві кольори, помітні з глядацьких місць через увесь водяний простір. Конструкція з дерева та лаку — це не лише естетичний вибір, а й практичний: ляльки мають бути водонепроникними й достатньо міцними, щоб механізми зі стрижнями та нитками надійно рухали їх, виставу за виставою, протягом багатьох років.
Чи визнана вона ЮНЕСКО? Офіційно — ще ні
В інтернеті можна зустріти твердження, що в’єтнамський ляльковий театр на воді внесено до списку ЮНЕСКО. Це не зовсім точно згідно з найактуальнішою інформацією: джерела суперечать одне одному, а останні повідомлення свідчать, що В’єтнам подав заявку на визнання цього мистецтва ЮНЕСКО, і номінація все ще перебуває на стадії підготовки, а не підтверджена чи внесена до списку. Це важлива відмінність, якщо вам небайдуже походження того, що ви дивитеся: це справді давнє й значне народне мистецтво, але воно поки що не має офіційного статусу, визнаного ЮНЕСКО. Будь-які заяви про «включення до списку ЮНЕСКО» щодо лялькового театру на воді слід вважати передчасними, доки цю номінацію офіційно не вирішать у той чи інший бік.